Аневризми аорти залишаються серйозною клінічною проблемою через безсимптомний перебіг і високий ризик летального розриву. На сьогодні основним методом лікування є хірургічне втручання, тоді як ефективної медикаментозної терапії для уповільнення прогресування захворювання не існує. У цьому контексті особливий інтерес викликають нові дані щодо ролі вікових змін кровотворної системи в патогенезі аневризм.
Читайте также: Оновлена стандартизація формування онкодіагнозів в Україні: акцент на TNM і біомаркери
Дослідження, проведене в Нагойському університеті (Японія) та опубліковане у Journal of Clinical Investigation, продемонструвало зв’язок між аневризмою аорти та клональним гемопоезом (clonal hematopoiesis) – віковим процесом накопичення соматичних мутацій у гемопоетичних стовбурових клітинах. Аналіз клінічних даних пацієнтів з аневризмою черевної аорти показав, що у близько 60 % із них виявляються ознаки клонального гемопоезу, асоційовані зі значно швидшим збільшенням діаметра аорти. Це дозволяє розглядати клональний гемопоез як потенційний біомаркер прогресування захворювання, доступний для оцінки за допомогою стандартних аналізів крові.
Подальші експериментальні дослідження на тваринних моделях із мутаціями гена Tet2 підтвердили причинний зв’язок між цим процесом і прогресуванням аневризми. Виявлено, що макрофаги з такими мутаціями набувають фенотипу, подібного до остеокластів, із підвищеною експресією матриксної металопротеїнази-9 (MMP-9). Це супроводжується деградацією позаклітинного матриксу, фрагментацією еластичних волокон і пошкодженням гладком’язових клітин судинної стінки, що створює умови для розширення аорти.
Читайте также: Стентування клубових вен знижує тяжкість посттромботичного синдрому: доступне втручання з доведеною ефективністю
Ключовим механізмом виявився сигнальний шлях RANK/RANKL, добре відомий у патогенезі остеопорозу. Блокування цього шляху, як генетичне, так і фармакологічне, пригнічувало патологічну трансформацію макрофагів і сповільнювало розвиток аневризми в експериментальних моделях. Особливо важливо, що застосування вже наявних препаратів – антитіл до RANKL і бісфосфонату алендронату – призводило до достовірного зменшення прогресування аневризми.
Отримані результати формують нову концепцію патогенезу аневризми аорти, де провідну роль відіграють імунні клітини, змінені внаслідок вікового клонального гемопоезу. Ідентифікація цього механізму відкриває можливість стратифікації ризику та розроблення таргетної медикаментозної терапії. У перспективі репозиціонування остеопоротичних препаратів може стати першим ефективним фармакологічним підходом до контролю прогресування аневризми, що здатне знизити потребу в хірургічних втручаннях і пов’язану з ними смертність.
Читайте также: Гліфлозини у «Доступних ліках»: революційний етап терапії діабету 2 типу
Вхід в особистий кабінет
Вхід
