Посттромботичний синдром (ПТС), також відомий як посттромбофлеботична хвороба, залишається частим ускладненням тромбозу глибоких вен і суттєво обмежує функціональний стан пацієнтів. Хронічний біль, набряк, зміни шкіри та трофічні виразки формують стійку венозну недостатність, що значно погіршує якість життя. Патогенетично ключову роль відіграє венозна гіпертензія, зумовлена резидуальною обструкцією судини та клапанною недостатністю, однак стандартна терапія – антикоагуляція і компресія – не впливає безпосередньо на відновлення прохідності вен.
Читайте также: Гліфлозини у «Доступних ліках»: революційний етап терапії діабету 2 типу
У цьому контексті результати багатоцентрового рандомізованого дослідження C-TRACT (Chronic Venous Thrombosis: Relief with Adjunctive Catheter-Directed Therapy), проведеного за підтримки Національного інституту охорони здоров’я США, демонструють новий підхід до лікування ПТС. У дослідження залучили пацієнтів із помірним або тяжким перебігом синдрому та підтвердженою обструкцією клубової вени. Порівнювали стандартну терапію з додаванням ендоваскулярного втручання – стентування ураженої ділянки.
Процедура передбачає малоінвазивне встановлення металевого стента з використанням ангіографічного контролю та внутрішньосудинного ультразвуку. Втручання дозволяє відновити просвіт вени, зменшити опір відтоку та нормалізувати венозну гемодинаміку. Важливо, що процедура проводиться через мінімальні доступи та може бути виконана під седацією, що знижує периопераційні ризики.
Через 6 місяців спостереження в пацієнтів після стентування зафіксовано достовірне зниження тяжкості ПТС за валідованими міжнародними шкалами, зокрема Venous Clinical Severity Score (VCSS), порівнюючи зі стандартним лікуванням. Частка хворих із тяжким перебігом синдрому суттєво зменшилася, тоді як у контрольній групі залишалася значно вищою. Паралельно відзначено покращення як специфічної якості життя, пов’язаної з венозною патологією, так і загального фізичного стану за шкалами VEINES-QOL і SF-36.
Читайте также: miDOC – інтраопераційна технологія, що забезпечує контроль відтоку рідини під час офтальмологічних операцій
Важливо, що ефект супроводжувався підвищеним ризиком кровотеч, що потребує ретельного відбору пацієнтів і зваженого підходу до антикоагулянтної терапії. Водночас отримані результати вперше на високому рівні доказовості підтверджують доцільність цілеспрямованого усунення венозної обструкції як ключового патогенетичного чинника ПТС.
Отже, ендоваскулярне стентування клубових вен формує нову парадигму лікування посттромботичного синдрому – від симптоматичного контролю до анатомічної корекції порушеного кровотоку. Очікується, що інтеграція цього підходу у клінічну практику дозволить зменшити інвалідизацію пацієнтів і покращити довгострокові результати за умови подальшого уточнення критеріїв відбору та профілю безпеки. На думку лікарів, протягом кількох років будуть оновлені рекомендації щодо стентування клубових вен у відібраних пацієнтів із ПТС.
Читайте также: Пептидна терапія як альтернатива ревізійній хірургії за інфекцій протезованих суглобів
Вхід в особистий кабінет
Вхід
