Оновлення методичних рекомендацій МОЗ України (Наказ МОЗ України від 7 квітня 2026 року) щодо формування онкологічного діагнозу суттєво змінює підходи до клінічної документації та міждисциплінарної взаємодії. Запроваджено чітко структурований формат діагнозу, який охоплює анатомічну локалізацію пухлини, морфологічний тип за міжнародною класифікацією (ICD-O), ступінь диференціювання (Grade), TNM-класифікацію з уточненням її типу (cTNM, pTNM, ypTNM), стадію захворювання, біомаркери, метод верифікації та дані про проведене лікування. Така деталізація дозволяє уникнути неоднозначностей і забезпечує єдине трактування клінічної інформації всіма учасниками лікувального процесу.
Читайте также: Стентування клубових вен знижує тяжкість посттромботичного синдрому: доступне втручання з доведеною ефективністю
Принциповим нововведенням є відмова від використання неформальних або застарілих скорочень на кшталт «Ca» чи «ЗНУ», а також повне виключення поняття «клінічні групи», що не відповідає сучасним міжнародним стандартам. Натомість рекомендовано застосування уніфікованих кодів і термінів, прийнятих у глобальній онкологічній практиці, що полегшує інтеграцію українських даних у міжнародні реєстри та дослідження.
Окрему увагу приділено коректному використанню TNM-класифікації. Чітке розмежування клінічної, патоморфологічної та посттерапевтичної стадій дозволяє точніше оцінювати перебіг захворювання і результати лікування. Важливими є також уточнення щодо мікрометастазів у лімфатичних вузлах, статусу сторожових вузлів і деталізації віддалених метастазів із зазначенням їх локалізації. Додатки до рекомендацій містять актуалізовані таблиці відповідності TNM і стадій за системами UICC/AJCC.
Читайте также: Гліфлозини у «Доступних ліках»: революційний етап терапії діабету 2 типу
Зростає роль патоморфологічної служби, оскільки саме морфологічний висновок із кодуванням за ICD-O стає основою для формування повноцінного діагнозу. Водночас клініцист відповідає за інтеграцію всіх компонентів, включно з біомаркерами (ER, PR, HER2, Ki-67, MSI/MMR, PD-L1 та ін.), які дедалі більше визначають терапевтичну тактику.
Стандартизація онкологічного діагнозу створює підґрунтя для якісної аналітики, формування клінічних реєстрів і моніторингу результатів лікування. У перспективі це дозволить точніше оцінювати ефективність терапевтичних стратегій, відстежувати прогресію захворювання та адаптувати лікування до індивідуальних характеристик пацієнта. Очікується, що впровадження нових вимог підвищить якість онкологічної допомоги, зменшить варіабельність клінічних рішень і сприятиме оновленню української онкології відповідно до міжнародних стандартів.
Читайте также: miDOC – інтраопераційна технологія, що забезпечує контроль відтоку рідини під час офтальмологічних операцій
Вхід в особистий кабінет
Вхід
