Інкретинові препарати, насамперед агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1), докорінно змінили сучасне лікування ожиріння, забезпечивши безпрецедентне зниження маси тіла та кардіометаболічних ризиків. Проте широке впровадження препаратів висвітлило нові клінічні проблеми, пов’язані з нутритивним статусом, втратою м’язової маси, психічним здоров’ям і тривалим веденням пацієнтів.
Читайте также: Генна терапія хвороби Альцгеймера для носіїв APOE4 переходить до клінічних досліджень
Європейська асоціація з вивчення ожиріння (EASO), Європейська федерація асоціацій дієтологів (EFAD) та Європейська коаліція людей, які живуть з ожирінням (ECPO), опублікували в журналі The Lancet Diabetes & Endocrinology перший спільний консенсус щодо безпечного застосування інкретинової терапії.
Одним із головних положень документа є визнання медичної нутритивної терапії обов’язковою складовою лікування. Автори наголошують, що призначення препаратів без системного супроводу дієтолога може призвести до дефіциту білка, вітамінів і мікроелементів, особливо в пацієнтів зі значним зниженням апетиту або вираженими гастроінтестинальними побічними ефектами. Фахівці рекомендують індивідуально коригувати харчування та, за потреби, темпи титрування дози препарату для поліпшення переносимості лікування і підтримання адекватного нутритивного статусу.
Окрему увагу приділено втраті безжирової маси тіла. Аналіз результатів клінічних досліджень показав, що 24–30 % загального зниження маси тіла під час інкретинової терапії припадає саме на безжирову масу, переважно скелетні м’язи. Особливе значення це має для пацієнтів старшого віку, у яких ризик саркопенії є підвищеним.
Експерти пропонують орієнтуватися на співвідношення приблизно 3:1 між втратою жирової та безжирової тканини, а оцінку ефективності лікування проводити не лише за індексом маси тіла, а й за окружністю талії, аналізом складу тіла методом двоенергетичної рентгенівської абсорбціометрії (DXA), також відомої як денситометрія, або біоімпедансного аналізу (BIA), а також тестами м’язової сили й фізичної працездатності.
Читайте также: Чому стандартні антидепресанти часто неефективні за хвороб Альцгеймера та Паркінсона?
Для збереження м’язової маси консенсус рекомендує достатнє споживання білка, регулярні силові тренування в поєднанні з аеробними навантаженнями та, за показаннями, призначення вітамінно-мінеральних добавок.
Важливою є і психологічна підтримка. Значне зниження маси тіла може супроводжуватися змінами самоідентифікації, поверненням психоемоційних розладів або порушень харчової поведінки. Тому перед початком терапії рекомендовано проводити скринінг психічного стану та алкогольної залежності, а у процесі лікування забезпечувати мультидисциплінарний супровід пацієнтів.
Джерело: https://www.thelancet.com/journals/landia/article/PIIS2213-8587(26)00122-1/abstract
Читайте также: Після екстракорпорального запліднення виявили підвищену жорсткість артерій: нові дані про віддалені наслідки
Вхід в особистий кабінет
Вхід
