У Британії розпочалися масштабні випробування прогресивного методу постінсультної реабілітації – неінвазивної стимуляції блукаючого нерва

Відновлення моторики після інсульту залишається одним із найскладніших завдань неврологічної реабілітації: близько 50 % пацієнтів мають тривалу слабкість рук, що суттєво обмежує повсякденну функціональність і потребує значного залучення системи охорони здоров’я. У Великій Британії розпочато найбільший експеримент із використання неінвазивної стимуляції блукаючого нерва для покращення рухових функцій руки вдома – рандомізоване дослідження Triceps, яке залучило понад 200 учасників і має на меті охопити 270.

Читайте также: На які зміни варто очікувати в оновлених рекомендаціях AHA/ACC щодо менеджменту дисліпідемій?

В основі підходу – електростимуляція гілки блукаючого нерва через невеликий пристрій, що розміщується у вушній раковині та активує нейропластичні механізми під час виконання реабілітаційних вправ. На відміну від попередніх методів, які вимагали імплантації, цей спосіб є повністю неінвазивним, безболісним та придатним для використання вдома, що значно розширює потенційну доступність терапії.

Показовим є випадок 37-річної Аманди Джеймс-Гемметт, яка перенесла інсульт у побутових умовах. «Я відчула тріск у голові… я відразу зрозуміла, що щось не так», – згадує вона. Пацієнтка втратила мовлення й рухи правої руки та протягом років відновлювала базові навички. У межах дослідження вона використовувала пристрій упродовж години щодня одночасно із вправами. «Спершу я не вірила, що це спрацює. Але за кілька тижнів рука почала змінюватися», – розповідає Аманда. Повернення можливості шити стало для неї маркером відновлення: «Я можу самостійно одягатися, робити домашню роботу. Мені не треба нікого чекати».

За словами невролога Шегаріяра Баїга, стимуляція створює більш сприятливе «нейронне середовище» для реабілітації, посилюючи ефект вправ у пацієнтів, які роками зберігають неврологічний дефіцит. Попередні результати демонструють низку функціональних покращень – від стабільного перенесення предметів до відновлення координації під час бігу.

Читайте также: Марина Хлебникова сейчас — чем занимается в 2026 году ?

Паралельно команда вчених проводить нейровізуалізацію та аналіз біомаркерів, щоб визначити фенотипи пацієнтів, які найбільше відповідають на терапію. Випробування допоможе персоналізувати підхід і підвищити ефективність майбутніх програм реабілітації. Як підкреслює британська Асоціація інсульту (Stroke Association), що частково фінансує проєкт, визначення предикторів відповіді є ключовим для впровадження методу в широку практику.

Технологія може стати масштабованою завдяки невисокій вартості та простоті інтеграції в наявні реабілітаційні сервіси, особливо зважаючи на актуальність перенесення частини відновного процесу до домашнього середовища. Для пацієнтів, подібних до Аманди, методика може повернути автономність. «Це про свободу. Мені повернули мою свободу», – підсумовує Джеймс-Гемметт.