Артеріальна гіпертензія залишається провідним модифікованим чинником серцево-судинної захворюваності та передчасної смертності. Попри наявність ефективних антигіпертензивних препаратів, значна частка пацієнтів не досягають цільових показників артеріального тиску, а однією із ключових причин є низька прихильність до лікування. Нове масштабне шведське дослідження, що охопило понад 340 тисяч пацієнтів без попередніх серцево-судинних захворювань, демонструє: вибір стартового препарату має вирішальне значення для довготривалої ефективності терапії.
У роботі вчених проаналізовано чотири основні класи антигіпертензивних засобів, рекомендованих сучасними настановами: блокатори рецепторів ангіотензину II, також відомі як сартани (лозартан, валсартан, олмесартан), інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ – каптоприл, еналаприл, лізиноприл), блокатори кальцієвих каналів (БКК – амлодипін, верапаміл, німодипін) та тіазидні/тіазидоподібні діуретики (гідрохлортіазид, індапамід, хлорталідон). Основним показником була тривала прихильність до первинно призначеного класу препаратів у реальній клінічній практиці.
Найвищу стійкість лікування продемонстрували саме сартани. Через п’ять років після початку терапії майже 80 % пацієнтів продовжували приймати цей клас препаратів, тоді як для БКК цей показник становив близько 65 %, а для інших груп був ще нижчим. Важливо, що більшість пацієнтів, які змінювали початкову терапію, зрештою переходили саме на блокатори рецепторів ангіотензину II, що свідчить про їхню кращу переносимість і клінічну прийнятність.
Механізм дії сартанів полягає у блокуванні рецепторів ангіотензину II, що запобігає вазоконстрикції, зменшує периферичний судинний опір і сприяє стабільному зниженню артеріального тиску без впливу на брадикінін. Це пояснює нижчу частоту таких побічних ефектів, як кашель або ангіоневротичний набряк, характерних для іАПФ, а отже, кращу прихильність пацієнтів до лікування.
Результати дослідження підкреслюють важливість стратегії «правильного старту» та узгоджуються із сучасними настановами провідних організацій, де сартани у комбінації з іншими препаратами є ліками першої лінії. Пацієнти, які не переривають антигіпертензивну терапію, мають кращий контроль тиску, нижчий ризик інфаркту та інсульту і вищу тривалість життя. Одночасно зменшуються витрати системи охорони здоров’я, пов’язані з ускладненнями та частими змінами схем лікування.
Здобуті дані дозволяють прогнозувати, що ширше використання блокаторів рецепторів ангіотензину II як стартової терапії артеріальної гіпертензії може суттєво покращити довгострокові кардіоваскулярні результати на популяційному рівні. Для клініцистів це аргумент на користь призначення таких препаратів на початку лікування, якщо немає чітких клінічних підстав для вибору інших фармацевтичних представників.
