Біологічна терапія докорінно змінила лікування середньотяжкого та тяжкого псоріазу, дозволивши досягати тривалого контролю захворювання у більшості пацієнтів. Водночас тривале застосування сучасних біопрепаратів пов’язане зі значними витратами для систем охорони здоров’я та потенційно призводить до надлишкової експозиції лікарських засобів.
Читайте также: Агоністи GLP-1 відкривають нові перспективи профілактики раку молочної залози
Результати великого рандомізованого дослідження, проведеного фахівцями Медичного центру Університету Радбауд (Нідерланди) та Університетської лікарні Гента (Бельгія), свідчать, що у значної частини хворих дозування інгібіторів інтерлейкіну-17 (IL-17), зокрема секукінумабу, іксекізумабу, бімекізумабу та бродалумабу, та інтерлейкіну-23 (IL-23), до яких належать гуселкумаб, рісанкізумаб і тілдракізумаб, можна безпечно зменшити без втрати ефективності.
Псоріаз є хронічним імунозапальним захворюванням, яке вражає шкіру, нігті та суглоби й суттєво погіршує якість життя. Сучасні біологічні препарати, спрямовані на блокування IL-17 та IL-23, є найефективнішими засобами лікування. Однак пацієнти зазвичай змушені отримувати їх протягом багатьох років або навіть усього життя. Вартість терапії новітніми біопрепаратами може сягати десятків тисяч євро на рік для одного хворого, що робить питання оптимізації лікування особливо актуальним.
У дослідженні взяли участь 244 пацієнти із контрольованим перебігом псоріазу із 19 медичних центрів Нідерландів і Бельгії. Усі учасники отримували зареєстровані дози інгібіторів IL-17 або IL-23 та мали стабільно низьку активність захворювання. Пацієнтів рандомізували у співвідношенні 2:1 до групи поступового зниження дози або групи стандартного лікування.
Стратегія деескалації полягала не у зміні разової дози препарату, а в поступовому збільшенні інтервалів між ін’єкціями. За умови збереження контролю над захворюванням пацієнти переходили спочатку на приблизно дві третини стандартної інтенсивності лікування, а згодом – на половину початкової дози. Моніторинг тривав 18 місяців і складався з регулярної оцінки активності псоріазу та якості життя.
Читайте также: Бывшая Жена Потапа: Лена Князева — Биография, Личная Жизнь и Карьера
Отримані результати продемонстрували, що така тактика не поступається стандартному лікуванню за ефективністю. Частота стійких загострень залишалася низькою в обох групах. Серед пацієнтів, які проходили деескалацію терапії, лише 4,0 % мали тривале загострення захворювання, тоді як у групі стандартного лікування цей показник становив 1,6 %. Різниця відповідала заздалегідь визначеним критеріям не меншої ефективності. Важливо й те, що жодних серйозних небажаних явищ або смертей, пов’язаних зі зменшенням дози, зафіксовано не було.
Окрім цього, майже три чверті пацієнтів змогли успішно підтримувати ремісію на зниженому дозуванні. Для деяких хворих інтервали між ін’єкціями були настільки подовжені, що введення препарату потребувалося лише кілька разів на рік. Дослідження також має важливе економічне значення. За оцінками авторів, зменшення інтенсивності терапії може забезпечити економію до 8500 євро на одного пацієнта щороку без втрати контролю над захворюванням.
Отримані дані формують переконливу доказову базу для перегляду клінічних рекомендацій щодо ведення пацієнтів із контрольованим псоріазом. Індивідуалізоване подовження інтервалів між введеннями інгібіторів IL-17 та IL-23 може стати новим стандартом підтримувальної терапії, дозволяючи зберігати високу ефективність лікування за меншої медикаментозної експозиції та нижчих витрат.
Джерело: https://www.thelancet.com/journals/lanepe/article/PIIS2666-7762(26)00133-X/fulltext
Читайте также: Вячеслав Довженко Семья: подробности личной жизни и родственные связи
Вхід в особистий кабінет
Вхід
