Хвороба Пейроні упродовж довгого часу залишається однією з найбільш складних проблем андрології через обмежені можливості консервативного лікування на ранніх стадіях. Захворювання характеризується формуванням фіброзних бляшок у білковій оболонці статевого члена, що призводить до болю, деформації, еректильної дисфункції та вираженого психоемоційного дистресу. За різними оцінками, патологія протягом життя виникає у близько 10 % чоловіків, однак ефективних пероральних засобів, здатних впливати на прогресування фіброзу, досі не існувало.
Нові дані, опубліковані у The Journal of Sexual Medicine, свідчать про перспективність комбінованого застосування інгібіторів фосфодіестерази 5 типу (PDE5) та селективних модуляторів естрогенових рецепторів (SERM) у пацієнтів із гострою фазою хвороби Пейроні. Дослідження проводили фахівці Anglia Ruskin University та University College London Hospital (Велика Британія) під керівництвом професора Девіда Ральфа.
У клінічне дослідження залучили 133 чоловіки із ранньою стадією захворювання, які протягом трьох місяців отримували комбінацію PDE5-інгібіторів – силденафілу або тадалафілу – разом із тамоксифеном. Результати порівнювали із контрольною групою, де пацієнти отримували стандартне лікування, яке включало вітамін Е або спостереження без активної терапії.
Найбільш показовим виявився вплив на деформацію статевого члена. Покращення кривизни зафіксували у 43 % пацієнтів комбінованої групи проти 15 % у групі стандартного лікування. Водночас суттєво зменшився больовий синдром: якщо до початку терапії біль під час ерекції відчували 65 % чоловіків, то через три місяці цей показник знизився до 1,5 %. У контрольній групі ослаблення болю відзначалося значно менше – із 50 % до 27 %.
Читайте также: Перша Дружина Трампа — Иванна Трамп: жизнь, карьера и личные подробности
Клінічні результати стали продовженням попередніх лабораторних досліджень, під час яких науковці проаналізували майже 2000 препаратів, уже схвалених Управлінням із контролю за якістю харчових продуктів та медикаментів США (FDA). Основною метою було знайти сполуки, здатні блокувати трансформацію фібробластів у міофібробласти – ключові клітини фіброзного ремоделювання тканин. Найбільш виражений антифібротичний ефект продемонстрували саме інгібітори PDE5 та SERM, водночас їхня комбінація виявилася ефективнішою за окреме застосування кожного препарату.
Інгібування формування міофібробластів потенційно дозволяє впливати не лише на симптоми, а й безпосередньо на патогенез хвороби Пейроні. Така дія принципово відрізняє нову стратегію від традиційного очікувального підходу, коли пацієнт змушений чекати стабілізації процесу перед ін’єкційною або хірургічною терапією. Важливо й те, що обидва класи препаратів давно застосовуються у клінічній практиці та мають добре вивчений профіль безпечності. Якщо подальші випробування підтвердять здатність комбінації зупиняти прогресування фіброзу, лікування хвороби Пейроні може перейти від симптоматичної корекції до патогенетичного втручання.
Джерело: https://academic.oup.com/jsm/article-abstract/23/6/qdag120/8675933?redirectedFrom=fulltext&login=false
Читайте также: Юрій Савранський Колишня Дружина: подробности личной жизни и биографии
Вхід в особистий кабінет
Вхід
