Почервоніння обличчя, печіння, поколювання та підвищена реактивність шкіри часто стають причиною помилкового ототожнення розацеа із синдромом чутливої шкіри (СЧШ). Нове дослідження Університету Джорджа Вашингтона (США), опубліковане у Journal of the American Academy of Dermatology, надало біологічні докази того, що ці стани мають різні механізми розвитку. Для клінічної практики це особливо важливо, оскільки помилкова діагностика нерідко призводить до неефективного лікування та погіршення симптомів.
Читайте также: Низькодозовий атропін демонструє тривалий ефект у контролі міопії
Розацеа є хронічним запальним дерматозом із переважним ураженням центральної частини обличчя. Згідно з останніми медичними рекомендаціями, основними клінічними ознаками залишаються стійка еритема, телеангіектазії, папули, пустули, епізоди припливів, а в частини пацієнтів – фіматозні зміни та офтальморозацеа. Патогенез пов’язують із судинною дисрегуляцією, порушенням вродженого імунітету, надекспресією кателіцидину, активацією Toll-like рецепторів і надмірною колонізацією кліщем Demodex folliculorum.
Натомість синдром чутливої шкіри нині розглядають як окремий нейросенсорний розлад шкірного бар’єра. Пацієнти скаржаться переважно на печіння, свербіж, поколювання, відчуття стягування чи болю після контакту з косметикою, перепадів температури, ультрафіолету, стресу або гормональних коливань. На відміну від розацеа, об’єктивні запальні зміни можуть бути мінімальними або взагалі відсутніми. Саме це часто ускладнює діагностику.
У новому пілотному дослідженні за участю жінок віком 30–50 років науковці порівняли пацієнток із синдромом чутливої шкіри та здорових добровольців. Аналіз продемонстрував, що частота виявлення Demodex folliculorum у двох групах не відрізнялася. Більше того, рівні антимікробних пептидів кателіцидину та дермцидину, які зазвичай підвищуються при розацеа, у пацієнток із СЧШ були зниженими. Це свідчить, що класичні запальні механізми розацеа не є провідними для синдрому чутливої шкіри.
Читайте также: Тарас Цимбалюк Зріст: детальний огляд параметрів та біографії
Діагностика розацеа ґрунтується насамперед на клінічній картині. Додатково можуть застосовувати дерматоскопію, оцінку офтальмологічних симптомів, іноді – мікроскопічне дослідження на Demodex. Актуальні рекомендації підтримують фенотиповий підхід із визначенням ключових проявів захворювання. Для лікування папуло-пустульозної форми доказову ефективність мають топічний метронідазол, азелаїнова кислота та івермектин. За стійкої еритеми застосовують бримонідин або оксиметазолін. У середньотяжких випадках рекомендований доксициклін у субантибактеріальних дозах, а за фіматозних змін – лазерні або хірургічні методи.
Ведення пацієнтів із синдромом чутливої шкіри суттєво відрізняється. Основний акцент роблять на відновленні шкірного бар’єра та мінімізації тригерів. Європейська академія дерматології та венерології (EADV) рекомендує використання м’яких очищувальних засобів, емолієнтів із церамідами, ніацинамідом або пантенолом, а також відмову від агресивних кислот, спиртовмісної косметики й ароматизаторів. У частини пацієнтів ефективними можуть бути топічні інгібітори кальциневрину, особливо за вираженого нейросенсорного компонента. На відміну від розацеа, антидемодекозні та протизапальні схеми тут зазвичай не демонструють переконливого результату.
Останні дані підтверджують, що синдром чутливої шкіри не є «легкою формою» розацеа. Розмежування цих станів дозволяє точніше підбирати терапію, уникати надмірного застосування антибіотиків або протипаразитарних засобів та підвищувати прихильність пацієнтів до лікування.
Читайте также: Усик Вага: подробный обзор жизни, карьеры и достижений
Джерело: https://www.jaad.org/article/S0190-9622(26)02592-2/pdf
Вхід в особистий кабінет
Вхід
