Тривале застосування β-блокаторів традиційно розглядається як один із ключових компонентів вторинної профілактики після інфаркту міокарда (ІМ). Їхня ефективність була доведена ще в епоху обмежених можливостей реваскуляризації та фармакотерапії. Водночас сучасні стратегії лікування, що складаються із широкого використання черезшкірних коронарних втручань, антитромботичної терапії та статинів, поставили під сумнів необхідність довічного прийому цих препаратів пацієнтами зі стабільним перебігом.
Читайте также: «Доступні ліки»-2026: нові препарати, що доступні для реімбурсації
Нові дані рандомізованого дослідження, представленого на конгресі Американського коледжу кардіології (American College of Cardiology, ACC, 2026) та опублікованого у New England Journal of Medicine, дозволяють більш диференційовано підійти до цього питання. У дослідженні оцінювали 2540 пацієнтів, які перенесли ІМ, отримували β-блокатори щонайменше один рік і не мали подальших серцево-судинних подій. Середній період спостереження становив 3,5 року.
Первинна комбінована кінцева точка (загальна смертність, повторний ІМ або госпіталізація із приводу серцевої недостатності) виникла у 7,2 % пацієнтів після відміни β-блокаторів проти 9 % у групі продовження терапії, що відповідало критеріям не меншої ефективності. Подібні результати отримано й щодо вторинних кінцевих точок, включно із розвитком фібриляції передсердь, змінами систолічної функції лівого шлуночка та показниками якості життя.
Клінічно важливо, що дослідження залучало пацієнтів без ознак серцевої недостатності та систолічної дисфункції лівого шлуночка, тобто групу низького ризику. Саме в цій когорті потенційна користь тривалої β-блокади може бути мінімальною. Додатковим аргументом на користь перегляду терапії є профіль побічних ефектів, серед яких найчастіше відзначаються брадикардія, артеріальна гіпотензія, запаморочення та зниження толерантності до фізичного навантаження.
Читайте также: Чому аутизм частіше діагностують у хлопчиків? Учені дослідили захисну роль Х-хромосоми
Водночас результати не слід екстраполювати на всіх пацієнтів після ІМ. Особи із серцевою недостатністю, зниженою фракцією викиду або високим ризиком аритмій залишаються кандидатами для тривалої терапії β-блокаторами. Обмеженням дослідження є також недостатня представленість жінок і пацієнтів із помірно зниженою фракцією викиду, що потребує подальшого уточнення.
Здобуті дані підтримують концепцію індивідуалізації вторинної профілактики після ІМ. У стабільних пацієнтів без ознак серцевої недостатності можливе безпечне припинення β-блокаторів після щонайменше одного року терапії за умови ретельного моніторингу. Найбільш імовірно, що найближчим часом клінічні рекомендації еволюціонують у напрямку більш гнучкого підходу, що враховує сучасні можливості лікування та профіль ризику конкретного пацієнта.
Читайте также: Трансплантація вагінальної мікробіоти для лікування вагінального дисбактеріозу: перші результати клінічних досліджень
Вхід в особистий кабінет
Вхід
