Абдомінальна позаматкова вагітність – одна з найрідкісніших і найнебезпечніших форм ектопічної імплантації. За різними оцінками, вона трапляється приблизно в 1 із 30 000 вагітностей, а випадки доношеного плода з виживанням матері й дитини вважають казуїстикою. Клінічний випадок, зафіксований у медичному центрі Cedars-Sinai (Лос-Анджелес, США), демонструє не лише унікальність перебігу такої вагітності, а і критичну роль своєчасної діагностики та командної тактики різних спеціалістів.
41-річна Сьюзі Лопес із багаторічною історією великої доброякісної кісти яєчника готувалася до планового оперативного втручання. Позитивний тест на вагітність став несподіванкою, адже клінічних симптомів гестації практично не було. Магнітно-резонансна томографія та ультразвукове дослідження виявили порожню матку і майже доношений плід в амніотичному мішку, розташований у черевній порожнині поблизу печінки, із плацентарною імплантацією на стінці таза. Така локалізація є вкрай небезпечною через відсутність фізіологічних механізмів контролю кровотечі, властивих матці.
Патофізіологічно абдомінальна вагітність пов’язана з імплантацією трофобласта, тобто зовнішнього шару клітин ранньої стадії ембріона, у структури, не пристосовані до інвазії плаценти. Судини черевної порожнини не здатні адекватно скорочуватися після відшарування плаценти, що зумовлює катастрофічний ризик масивної крововтрати. Саме тому більшість таких вагітностей перериваються на ранніх термінах, а фетальна смертність може сягати 90 % із високою частотою вроджених вад у тих небагатьох немовлят, які виживають.
Оперативне розродження потребувало участі понад 30 фахівців – акушерів-гінекологів, онкогінекологів, анестезіологів, неонатологів і трансфузіологів. Під час однієї операції було виконано вилучення плода та резекцію гігантської кісти яєчника. Після народження дитини в матері розвинулася масивна кровотеча, що потребувала негайної масштабної трансфузії (11 доз компонентів крові) і високотехнологічної анестезіологічної підтримки. Немовля народилося без значущих ускладнень, із задовільною функцією легень, що є винятком для такого типу вагітності.
За словами лікарів, і мати, і дитина одужали, вони здорові та почуваються добре. Повне ім’я дитини – Рю Джессі Лопес. Батько хлопчика, Ендрю Лопес, повідомив, що подружжя обрало «Джессі» як друге ім’я, адже воно означає «дар від Бога». «Він – наш дар. А Рю та Сьюзі – мої дива», – емоційно висловився Ендрю.
Цей клінічний випадок підкреслює, що навіть за відсутності типових симптомів вагітності в пацієнток із хронічною абдомінальною патологією слід зберігати онкологічну й акушерську настороженість. Сучасні можливості візуалізації, ретельне передопераційне обстеження та чітко скоординована робота мультидисциплінарної команди здатні змінити прогноз у ситуаціях, які традиційно вважалися безнадійними.
