Депресія залишається одним із найпоширеніших психічних розладів у світі, однак близько третини пацієнтів не досягають клінічно значущого покращення навіть після застосування стандартних антидепресантів. Останнім часом дедалі більше уваги привертає концепція «запальної теорії депресії», відповідно до якої у частини хворих симптоми можуть бути пов’язані не лише з порушенням нейромедіаторного балансу, а й із хронічною активацією імунної системи.
Читайте также: Поширені антиейдж добавки: що підтверджено наукою, а що залишається маркетингом
Зважаючи на це, значний інтерес наукової спільноти викликали результати пілотного рандомізованого дослідження, опублікованого в журналі JAMA Psychiatry, де оцінювали ефективність тоцилізумабу – моноклонального антитіла до рецептора інтерлейкіну-6 (IL-6R) – у пацієнтів із резистентною депресією.
Тоцилізумаб широко застосовується в ревматології для лікування ревматоїдного артриту та інших аутоімунних захворювань. Підґрунтям для його використання у психіатрії стали дані про роль прозапальних цитокінів у патогенезі депресії. Особливу увагу дослідники приділяють інтерлейкіну-6, підвищення якого асоціюється із тяжчим перебігом захворювання, втомою, тривогою та недостатньою відповіддю на антидепресанти. Попередні генетичні дослідження із застосуванням менделівської рандомізації також свідчили про можливий причинно-наслідковий зв’язок між активацією IL-6-залежного шляху та розвитком депресивних симптомів.
У дослідження включили 30 пацієнтів із помірною або тяжкою депресією, резистентною до стандартної терапії. Усі учасники мали лабораторні ознаки хронічного низькоінтенсивного запалення, підтверджені двома аналізами крові з інтервалом у два тижні. Пацієнтів рандомізували для отримання тоцилізумабу або плацебо, а спостереження тривало чотири тижні.
Попри невелику вибірку та відсутність статистично значущої різниці за основними кінцевими точками, у групі тоцилізумабу спостерігали більш виражене покращення клінічного стану. У пацієнтів зменшувалася тяжкість депресії, тривоги та втоми, а також покращувалася якість життя. Особливо показовим став рівень ремісії: її досягли 54 % учасників у групі активного лікування проти 31 % у групі плацебо.
Читайте также: Тарас Тополя Розлучення: подробности личной жизни и влияния на карьеру
Автори звертають увагу, що показник КНП (кількість, яку необхідно пролікувати) для тоцилізумабу становив 5, тоді як для селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну він зазвичай наближається до 7. КНП вказує, скільки пацієнтів потрібно пролікувати певним методом протягом певного часу, щоби запобігти одному несприятливому наслідку або отримати один додатковий позитивний результат, порівнюючи із контрольною групою.
Вчені наголошують, що це одне з перших рандомізованих досліджень, у якому імунотерапію застосували саме в пацієнтів із біомаркерами запалення. Вони підкреслюють необхідність масштабних досліджень третьої фази, які розпочнуться 2026 року та дозволять оцінити довгострокову ефективність і безпечність імунотерапії за депресії. Водночас уже зараз тривала робота науковців демонструє, що запальні механізми можуть бути важливою терапевтичною мішенню в пацієнтів із резистентними формами захворювання.
Джерело: https://jamanetwork.com/journals/jamapsychiatry/fullarticle/2848978#google_vignette
Читайте также: Софія Нерсесян Батьки: жизненный путь и профессиональная карьера
Вхід в особистий кабінет
Вхід
