Больовий синдром у пацієнтів із бойовою травмою є не лише симптомом ушкодження, а і ключовим фактором, що визначає подальший функціональний прогноз. Останні клінічні рекомендації від МОЗ передбачають безперервне ведення болю на всіх етапах медичної допомоги – від догоспітального до реабілітаційного, що дозволяє зменшити ризик його хронізації та формувати нейропатичний компонент. Принципово важливою є рання оцінка інтенсивності болю із застосуванням валідованих шкал, зокрема VAS і NRS, а також інструментів для діагностики нейропатичного болю (DN4, LANSS, PainDETECT), що дає змогу диференціювати його механізми та індивідуалізувати терапію.
Читайте также: Агоністи GLP-1 поза межами ожиріння та діабету: останні клінічні рекомендації щодо зниження серцево-судинних ризиків
На ранніх етапах ключовим є своєчасне призначення мультимодальної аналгезії з використанням комбінації парацетамолу, НПЗП (декскетопрофен), нефопаму, опіоїдів та регіонарних методик. Такий підхід відповідає концепції ERAS і спрямований на швидку стабілізацію стану пацієнта та мінімізацію больового стресу. Важливим компонентом є контроль психічного статусу (метод AVPU) перед і після введення опіоїдів або кетаміну, що дозволяє своєчасно виявити побічні ефекти та ускладнення.
У стаціонарному періоді тактика базується на регулярному моніторингу болю з корекцією терапії залежно від динаміки стану. Щоденна оцінка є обов’язковою за помірного та сильного болю з урахуванням можливого ураження периферичних нервів за мінно-вибухових травм. До ведення пацієнтів залучається мультидисциплінарна команда, включно з анестезіологом, неврологом, реабілітологом і психологом, що забезпечує комплексний біопсихосоціальний підхід.
Читайте также: Щоденник медичних подій 6 -12 квітня
У випадках резистентного або хронічного болю застосовуються малоінвазивні та немедикаментозні методи. Зокрема, черезшкірна електрична стимуляція нервів (TENS) показана за фантомного болю, алодинії чи неефективності фармакотерапії із використанням високочастотних (50–120 Гц) або низькочастотних (1–10 Гц) режимів. Додатково розглядаються радіочастотна абляція, кріоаналгезія та нейростимуляційні методики, які дозволяють зменшити потребу в опіоїдах і покращити функціональні результати лікування. Психологічна підтримка, навчання пацієнтів та формування навичок самоконтролю болю є невід’ємною складовою реабілітаційного етапу.
Організаційно передбачено створення мультидисциплінарних команд і центрів лікування болю, які координують ведення пацієнтів на різних рівнях медичної допомоги. Така модель дозволяє оптимізувати маршрутизацію пацієнтів, своєчасно залучати вузьких спеціалістів і застосовувати інвазивні методи лікування за показаннями.
Читайте также: Чи «антибактеріальні» засоби більше шкодять, ніж допомагають, або Як серветки та мило проти бактерій створюють приховану загрозу?
Вхід в особистий кабінет
Вхід
