Чи збільшують антихолінергічні препарати ризики серцевої недостатності та аритмій?

Антихолінергічні препарати широко застосовують у клінічній практиці, водночас їхнє тривале використання, особливо в пацієнтів середнього та старшого віку, дедалі частіше пов’язують із несприятливими наслідками. Нове масштабне популяційне дослідження, проведене спеціалістами Каролінського інституту (Швеція) та опубліковане в журналі BMC Medicine, показало, що високе сумарне навантаження антихолінергічних препаратів асоціюється зі значним підвищенням ризику серцево-судинних захворювань.

Читайте также: Сертифікація та безперервний розвиток: як зміниться система підготовки фахівців психічного здоров’я в Україні

Антихолінергічні засоби блокують дію ацетилхоліну – ключового нейромедіатора парасимпатичної нервової системи. До цієї групи належать численні препарати різних фармакологічних класів: деякі антигістамінні засоби, трициклічні антидепресанти, препарати для лікування ургентного нетримання сечі, а також низка лікарських засобів, що застосовуються за тривожних розладів і порушеннях сну. Раніше доведено, що високе антихолінергічне навантаження пов’язане зі зниженням когнітивних функцій, однак його довготривалий вплив на серцево-судинну систему залишався недостатньо вивченим.

У новому когортному дослідженні проаналізовано медичні дані 508 273 мешканців Стокгольма віком від 45 років, які на момент залучення у випробування не мали діагностованих серцево-судинних захворювань, за винятком артеріальної гіпертензії. За учасниками спостерігали протягом 14 років. Сумарний вплив антихолінергічних препаратів оцінювали за шкалою антихолінергічного когнітивного навантаження (Anticholinergic Cognitive Burden), що дозволяє кількісно оцінити ступінь блокади ацетилхоліну різними препаратами.

За період спостереження зареєстровано понад 118 000 нових серцево-судинних подій. Аналіз показав чітку дозозалежність між сумарним антихолінергічним навантаженням і ризиком серцево-судинної патології. Навіть помірний рівень застосування препаратів асоціювався з підвищенням ризику на близько 16 %. За більшого використання (90–364 стандартних добових доз на рік) ризик зростав на майже 31 %, а у групі з найвищим рівнем експозиції (≥365 добових доз) імовірність серцево-судинних подій була на 71 % вищою, порівнюючи з пацієнтами, які не приймали таких препаратів.

Найбільш помітну кореляцію виявлено для серцевої недостатності та порушень ритму. У пацієнтів із найвищим антихолінергічним навантаженням ризик розвитку серцевої недостатності був майже втричі вищим, а аритмій – більш ніж удвічі. Також спостерігалося підвищення ризику ішемічної хвороби серця, інфаркту міокарда, венозної тромбоемболії та цереброваскулярних подій.

Читайте также: Лікарі презентують успішні результати клінічних досліджень генетичної терапії синдрому Драве

Дослідники припускають, що потенційний механізм пов’язаний із впливом антихолінергічних препаратів на парасимпатичну регуляцію серцево-судинної системи. Зниження холінергічної активності може порушувати автономний контроль серцевого ритму, судинного тонусу та гемодинамічної адаптації, що в довгостроковій перспективі спричиняє розвиток кардіоваскулярних ускладнень.

Автори дослідження наголошують, що воно має спостережний характер і не доводить прямого причинно-наслідкового зв’язку. Частину виявлених асоціацій можуть пояснювати супутні захворювання, через які пацієнти отримують ці препарати. Водночас результати підкреслюють важливість оцінки сумарного антихолінергічного навантаження під час призначення терапії, особливо в пацієнтів із коморбідністю. Головний висновок учених – необхідність регулярного перегляду медикаментозних схем, уникнення одночасного призначення кількох антихолінергічних препаратів і пошук альтернатив із нижчим антихолінергічним потенціалом.