Фетоскопічна лазерна абляція: доказова альтернатива традиційному веденню передлежання судин пуповини

Фетоскопічна лазерна абляція демонструє потенціал змінити тактику ведення вагітностей, ускладнених передлежанням судин пуповини (vasa previa), – рідкісним, але загрозливим станом, за якого незахищені плодові судини проходять у ділянці внутрішнього вічка шийки матки. Розрив цих судин під час перейм або відходження навколоплідних вод нерідко призводить до гострої крововтрати плода і високої перинатальної смертності. Традиційна стратегія полягає в госпіталізації із 28–32 тижнів та плановому кесаревому розтині у 34–37 тижнів, що зменшує смертність, але водночас підвищує ризик недоношеності та тривалого перебування у відділенні інтенсивної терапії новонароджених.

Читайте также: Від графіків росту до генетичних тестів: критерії оцінювання низькорослості відповідно до сучасних українських рекомендацій

Фетоскопічна лазерна абляція – це малоінвазивна ендоскопічна операція, що проводиться під час вагітності для лікування фето-фетального трансфузійного синдрому шляхом лазерної коагуляції аномальних судин плаценти. Процедура є «золотим стандартом» в разі ускладненої монохоріальної двійні, адже усуває причину патологічного перетікання крові, рятуючи близнюків, і виконується через невеликі проколи під контролем УЗД.

Дослідження Наукового центру охорони здоров’я Техаського університету у Г’юстоні (США), проведені у двох високоспеціалізованих центрах США, проаналізували 67 випадків вагітностей із vasa previa II та III типів. Фетоскопічну лазерну абляцію виконали у 35 пацієнток, тоді як 32 отримали стандартне ведення. Техніка передбачає коагуляцію поверхневих плодових судин на рівні внутрішнього вічка без втручання у тканину плаценти, що дозволяє зберегти цілісність плацентарного ложа та мінімізувати ризик ятрогенного ушкодження.

Застосування методу дало змогу подовжити вагітність у середньому до 36 тижнів, тоді як за стандартної тактики пологи відбувалися у 34,4 тижня. Важливим клінічним наслідком стало суттєве скорочення доношування в умовах госпіталізації: у групі фетоскопічної абляції тривалість стаціонарного перебування становила переважно 1 день, тоді як за класичного підходу – до 2–3 тижнів. Авторам тактики також вдалося продемонструвати можливість вагінальних пологів у 62,9 % жінок після процедури, що є значним відходом від традиційної практики обов’язкового кесаревого розтину.

Читайте также: Мэрилин Мэнсон сейчас — чем занимается в 2026 году ?

Не менш переконливими є неонатальні результати: жодній дитині після абляції не знадобилася трансфузія, тоді як у групі стандартного ведення потреба в переливанні крові сягала майже 19 %. Дослідники також відзначають зниження ризику передчасних пологів, що підтверджено аналізом виживаності – застосування стандартної тактики виявилося асоційованим із вищою імовірністю дострокового розродження. На момент публікації зареєстровано 30 виконаних процедур, що формує одну з найбільших клінічних серій у цій галузі.

Експерти наголошують, що фетоскопічна лазерна абляція не повинна розглядатися як універсальне рішення, проте останні дані демонструють її значний потенціал для ретельно відібраних пацієнток із передлежанням судин пуповини II–III типів. Поєднання мінімально інвазивної техніки, можливості амбулаторного ведення та зниження тягаря недоношеності робить метод перспективним для включення до стандартів допомоги. Зараз лікарі планують масштабніші проспективні дослідження, однак наявні результати вже змінюють уявлення про оптимальну тактику за vasa previa.