Трансформація системи донорства в Україні: аналіз ефективності 2025 року та майбутні перспективи розвитку

Підбиваючи підсумки 2025 року, можна констатувати остаточне становлення національної системи трансплантації як зрілої та автономної галузі медицини. Українські фахівці продемонстрували дворазове зростання кількості органних пересадок, порівнюючи із початковим етапом перезавантаження системи у 2021 році.

Читайте также: Коли аутотрансплантатів недостатньо: можливості двошарової біоінженерної шкіри для лікування опіків

Загалом у 26 центрах виконано 658 втручань, водночас ключовим показником клінічної ефективності є стійке домінування трансплантацій від померлого донора, частка яких сягнула 71 % (468 операцій). Це свідчить про налагоджену роботу служб координації та зростання довіри суспільства до посмертного донорства, що є критично важливим для пацієнтів, які не мають родинних донорів.

Структура виконаних втручань корелює зі світовими тенденціями, де провідні позиції посідає замісна ниркова терапія хірургічним методом. Протягом звітного періоду виконано 394 трансплантації нирки, що дозволило сотням пацієнтів із термінальною стадією хронічної хвороби нирок відмовитися від гемодіалізу. Друге місце за частотою посідають пересадки печінки (161 випадок), а третє – трансплантації серця (103 втручання).

Лідерами за обсягами надання допомоги залишаються Перше медичне об’єднання Львова, де виконано найбільшу кількість пересадок нирок, Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова, а також КНП «Київська міська клінічна лікарня № 1». Водночас спеціалізовану допомогу за серцевої патології найактивніше надавали в Інституті серця МОЗ України, а в гепатобіліарній хірургії високі результати продемонструвала клініка «Оберіг».

На окрему увагу заслуговує прогрес у сфері трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин (ТГСК). У 2025 році виконано 490 таких процедур, із яких 80 – у педіатричній практиці. Клінічно значущим є розширення географії та складності втручань: 13 закладів забезпечують цей вид лікування, а найскладніші алогенні трансплантації від неродинних донорів успішно виконують фахівці НДСЛ «Охматдит», Черкаського клінічного центру онкології та Медичного центру міста Києва.

Аналіз Єдиної державної інформаційної системи трансплантації (ЄДІСТ) демонструє, що попит на органну трансплантацію залишається високим. Станом на початок 2026 року в національному листі очікування перебуває 4078 пацієнтів. Левова частка (понад 60 %) – це хворі, які потребують трансплантації нирки. Однак критичним залишається лист очікування на ургентні органи: 740 пацієнтів мають потребу у новому серці, а 705 – печінці. Окремим викликом для мультидисциплінарних команд є пацієнти, які потребують пересадок комплексів «серце-легені» (43 особи) і «нирка-підшлункова залоза» (18 осіб), що вимагає високої хірургічної майстерності та злагодженої логістики.

Читайте также: Як обрати біологічний препарат за тяжкої астми: останні рекомендації CHEST

Початок 2026 року ознаменувався знаковими втручаннями, що ілюструють процес децентралізації високотехнологічної допомоги. Показником якісного росту регіональних центрів стала перша самостійна трансплантація серця, виконана командою Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М. І. Пирогова без залучення столичних консультантів. Реципієнтом став пацієнт із дилатаційною кардіоміопатією.

Інший випадок у Запорізькій обласній лікарні, єдиному центрі на південному сході, підтвердив ефективність міжрегіональної співпраці: через неможливість транспортування донорського серця до Києва через погодні умови столична бригада разом із реципієнтом прибула до Запоріжжя для виконання операції.

Уже зараз можна прогнозувати подальше збільшення обсягів органної трансплантації за рахунок розвитку регіональних центрів. Автономізація обласних лікарень, здатних виконувати трансплантації серця та печінки самостійно, стане ключовим фактором скорочення листа очікування і зниження смертності пацієнтів, які перебувають у ньому. Подальша імплементація складних видів ТГСК і мультиорганних пересадок свідчить про перехід української трансплантології від етапу становлення до етапу сталого розвитку та клінічної досконалості.