Тричі негативний рак молочної залози залишається однією з найагресивніших і прогностично несприятливих форм злоякісних новоутворень грудної залози. Відсутність рецепторів до естрогену, прогестерону та білка HER2 робить такі пухлини нечутливими до більшості таргетних і гормональних методів лікування, що суттєво обмежує терапевтичні можливості. На цьому тлі особливий інтерес викликають результати першого клінічного дослідження профілактичної вакцини, представлені дослідниками Клівлендської клініки (штат Огайо, США).
Фінальні дані першої фази показали, що експериментальна вакцина є безпечною, добре переноситься, а також здатна індукувати захисну відповідь у більшості учасників. У 74 % пацієнтів було зафіксовано імунну активацію, водночас побічні реакції обмежувалися переважно легким запаленням у місці ін’єкції. Для клінічної практики важливо, що серйозних небажаних явищ не зареєстровано, а максимальна переносима доза була чітко визначена.
Дослідження охопило три клінічно значущі групи пацієнтів: жінок після лікування тричі негативного раку з високим ризиком рецидиву, осіб із генетично зумовленим підвищеним ризиком розвитку раку молочної залози та пацієнток із резидуальною пухлиною після неоад’ювантної хіміоімунотерапії, включно з пембролізумабом. Такий дизайн дозволив оцінити імуногенність вакцини за різних сценаріїв онкологічного ризику.
Механізм дії вакцини ґрунтується на таргетуванні α-лактальбуміну – білка лактації, який у нормі не експресується у тканині молочної залози після завершення грудного вигодовування, але виявляється у більшості випадків тричі негативного раку. Стимулюючи імунну систему до розпізнавання цього антигену, вакцина потенційно формує імунний нагляд, здатний знищувати пухлинні клітини на ранніх етапах їхньої появи.
Із клінічного погляду, цей підхід відкриває принципово нову стратегію – профілактичну імунотерапію в пацієнтів із високим ризиком розвитку або рецидиву раку. З огляду на те, що тричі негативний рак частіше трапляється в носіїв мутацій BRCA1 та має вищу поширеність серед темношкірих жінок, така вакцина може мати значний вплив на зниження смертності у вразливих групах.
Хоча ефективність вакцини ще має бути підтверджена у другій фазі, здобуті результати формують наукове підґрунтя для розвитку профілактичної онкоімунотерапії та можуть змінити уявлення про стратегії боротьби з агресивними формами раку молочної залози.
