Ендоксифен vs тамоксифен у профілактиці раку молочної залози: результати дослідження KARISMA

Тамоксифен уже понад 40 років залишається одним із ключових препаратів для ад’ювантної терапії та профілактики раку молочної залози в жінок із підвищеним ризиком. Проте його широке застосування у превентивній медицині суттєво обмежують побічні ефекти, насамперед вазомоторні симптоми, через які багато пацієнток достроково припиняють лікування. Нові результати дослідження KARISMA Endoxifen, опубліковані у Journal of the National Cancer Institute, свідчать, що низькі дози ендоксифену можуть забезпечувати аналогічний біологічний ефект із кращою переносимістю.

Ендоксифен є найактивнішим метаболітом тамоксифену та має високу спорідненість до естрогенових рецепторів. На відміну від тамоксифену, який потребує печінкового метаболізму для активації, ендоксифен діє безпосередньо, що потенційно зменшує міжіндивідуальну варіабельність відповіді та ризик лікарських взаємодій. Саме ця особливість препарату привернула до нього увагу дослідників як до можливого інструменту більш персоналізованої профілактики гормонзалежного раку молочної залози.

У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні другої фази аналізували 240 здорових жінок пременопаузального віку, які проходили скринінгову мамографію у Швеції. Учасниць рандомізували на три групи: плацебо, 1 мг та 2 мг ендоксифену щоденно протягом шести місяців. Основним критерієм ефективності стала зміна мамографічної щільності молочної залози – показника, який розглядають як сурогатний маркер відповіді на антиестрогенну терапію та фактор ризику розвитку раку.

Результати продемонстрували статистично значуще зниження мамографічної щільності в обох групах ендоксифену. При застосуванні 1 мг препарату показник зменшився в середньому на 19,3 %, а при дозі 2 мг – на 26,5 %. Для порівняння, у попередніх дослідженнях стандартна доза тамоксифену 20 мг забезпечувала зниження на близько 18,5 %. Отже, навіть мінімальні дози ендоксифену продемонстрували біологічний ефект, зіставний або навіть вищий за традиційну терапію.

Особливо дослідники зосередилися на переносимості лікування. Саме токсичність тамоксифену часто стає причиною низької прихильності до профілактичної терапії у практично здорових жінок. У групі 2 мг ендоксифену частіше реєстрували припливи жару та нічну пітливість, тоді як за дози 1 мг профіль безпеки майже не відрізнявся від плацебо. Водночас клінічно значущих змін лабораторних показників, гемодинаміки або серйозних небажаних явищ не виявили.

Клінічне значення цих результатів полягає не лише у потенційному розширенні можливостей профілактики раку молочної залози. Зменшення мамографічної щільності також може підвищувати чутливість мамографії, оскільки щільна залозиста тканина часто маскує ранні пухлинні зміни. Це особливо актуально для жінок молодшого віку та пацієнток із високою щільністю молочних залоз, у яких ефективність стандартного скринінгу залишається нижчою.

Попри перспективні результати, автори наголошують, що дослідження не оцінювало безпосередній вплив ендоксифену на ризик виникнення або рецидиву раку молочної залози. Для цього необхідні масштабніші та триваліші дослідження. Водночас отримані дані свідчать, що низькодозовий ендоксифен може стати важливим кроком до більш безпечної та прийнятної профілактичної терапії в жінок із підвищеним онкологічним ризиком.

Джерело: https://academic.oup.com/jnci/advance-article/doi/10.1093/jnci/djag087/8665489?login=false

Вхід в особистий кабінет
Вхід

Реєстрація

Зареєструйтеся сьогодні — відкрийте нові можливості!